Міжнародною Електротехнічною Комісією (МЕК) були розроблені стандарти, які визначають принципи захисту будівель та споруд будь -якого застосування від перенапруг, що дозволяє розробити будівельні конструкції та системи захисту від блискавки, раціонально розміщувати обладнання та комунікації.

До них в першу чергу відносяться наступні стандарти:
• IEC-61024-1 (1990-04): «Грозозащита строительных конструкций. Часть 1. Основные принципы»
• IEC-61024-1-1 (1993-09): «Грозозащита строительных конструкций. Часть 1. Главные принципы. Руководство А: Выбор уровней защиты для грозозащитных систем»
• IEC-61312-1 (1995-05): «Защита от электромагнитного импульса молнии. Часть 1. Главные принципы».

 

Вимоги даних стандартів формують «зонову концепцію захисту»,

основніе принципи якої:

1. Застосування будівельних конструкцій з металевими елементами (арматурами, каркасами, несучими елементами тощо), електрично пов’язаними між собою та системою заземлення, яка утворює екрановане середовище для зменшення зовнішніх електромагнітних впливів усередині об’єкта («клітина Фарадея»);
2. Наявність правильно виконаної системи заземлення та вирівнювання потенціалів;
3. Розподіл об’єкта на умовні захисні зони та застосування спеціальних пристроїв захисту від імпульсних перенапруг (ПЗІП);
4. Дотримання правил розміщення устаткування, яке захищається, і правильного підключення до нього провідників, які прокладено до іншого обладнання, а також провідників, здатних надавати небезпечний вплив або викликати наведення електричного потенціалу.

Зони блискавкозахисту
Стандарт IЭС 61312-1 визначає зони грозозахисту з погляду прямого чи непрямого впливу блискавки:

• зона Оа – зона зовнішнього середовища об’єкта, всі точки якого можуть зазнавати прямого удару блискавки (мають безпосередній контакт з її каналом) та впливу електромагнітного поля, що виникає при цьому;
• зона Ов – зона зовнішнього середовища об’єкта, всі точки якої не піддаються впливу прямого удару блискавки, оскільки знаходяться у просторі, захищеному системою зовнішнього блискавкозахисту. Однак у цій зоні є вплив неослабленого електромагнітного поля;
• зона 1 – внутрішня зона об’єкта, всі точки якої не піддаються впливу прямого удару блискавки. У цій зоні струми в струмопровідних частинах мають значно менші значення порівняно із зонами Oа та Oв. Електромагнітне поле також знижено в порівнянні з зонами Оа та Ов за рахунок екрануючих властивостей будівельних конструкцій;
• зона 2 – …
• зона 3 – ….
  і таке інше *

*) – якщо вимагається подальше зниження розрядних струмів або електромагнітного поля в місцях розміщення обладнання, то необхідно проєктувати наступні зони, критерій за яким визначається у відповідності з загальними вимогами по обмеженню зовнішніх впливів.

В системі діє загальне правило, за яким при збільшенні номера захисної зони зменшується вплив електромагнітного поля та грозового струму.

На межі розподілу окремих зон необхідно забезпечити послідовне захисне з’єднання всіх металевих частин та періодичний контроль.

Способи здійснення з’єднань у межах розподілу між зонами Оа, Ов та 1 наведені у статті 3.1 стандарту IЕС 61024-1. На розподіл енергії електромагнітних полів усередині об’єкта впливають різні елементи будівельних конструкцій: отвори або щілини (наприклад, вікна, двері), обшивки з листової сталі (жолоби, карнизи), а також місця введення-виведення кабелів електроживлення, зв’язку та інших комунікацій.

Принципи блискавкозахисту радіооб’єкта.

 

Схеми захисту від перевантажень

 

 

Установка ПЗІП в мережах TNC-S

 

Установка ПЗІП в мережах TNS